“Ми не можемо СЬОГОДНІ навчати наших дітей так, як навчали ВЧОРА, інакше ми вкрадемо у них їхнє ЗАВТРА” (Дж.Дьюї)
Саме такими слова розпочався практичний методичний інтенсив педагогічної ради 17 квітня 2024 року , тематичним питанням якої було питання інформаційної компетентності ліцеїстів, який підготувала творча група на чолі з Світланою Бондарчук, заступником директора з навчально-виховної роботи.
Сучасний світ надзвичайно динамічний.
І вчитель має йти в ногу з часом, уміти адаптуватися до змін. Інновації для педагога ХХІ століття — це не загроза, а допоміжний інструмент в освітній діяльності. Під час повномасштабної війни в Україні надійними помічниками вчителів стали інтернет-ресурси, зокрема нейромережі, які стрімко набирають популярності. Вони відкривають перед учителями нові горизонти використання сучасних технологій в освітньому процесі, допомагають перетворити навчання в захопливий та інноваційний досвід.
Таким чином, творча група запропонувала педагогічному колективу розібратися в окремих питання, які пов’язані з використанням штучного інтелекту в освітньому процесі. Учителі долучилися до візуалізації навчального контенту за допомогою різних сервісів : Wordwall за модерацією Ірини Котяш, учителя інформатики, Rebus1.com ( керівник – Галина Варенюк, учитель інформатики), генератором кросвордів з використанням допомоги ШІ (Валентин Філіпчук, учитель інформатики), вели бесіду із Уільямом Шекспіром та Тарасом Шевченком через чат GPT(за участі Василя Вальчевського, учителя інформатики) , розвантажувалися з “Хмарою комп’ютерного молодіжного сленгу” разом із Лілією Збаровською, учителем інформатики, а також мали змогу переглянути та критично оцінити відео з новиною, згенероване Synthesia.
Під час інтенсиву педагогічні працівники дійшли висновку, що найкращим прикладом для розвитку інформаційної компетентності ліцеїста , звісно, є цифровий компетентний педагог. Адже використання інформаційних ресурсів у сучасному світі повинно містити таку складову, як критичне мислення.
“Хто володіє інформацією, той володіє світом” (Натан Ротшильд)